МАТИ СІЯЛА СОН
Мати сіяла сон
під моїм вікном,
А вродив соняшник.
І тепер:хоч буран, хоч бур’ ян чи туман,
А мені - сонячно.
Мати сіяла льон
під моїм вікном,
А зійшло полотно.
І тепер:хоч яри, хоч вітри крізь бори,
А я йду все одно.
Мати сіяла сніг,
щоб він м ’яко - до ніг,
А вродило зілля.
І хоч січень січе, а мені за плечем
Журавлі журавлять.
Мати сіяла хміль,
щоб дівчат звідусіль
Станом я знаджував,
А вони, як на сміх, проминали усі,
Все ж одна - зважилась.
Мати вибрала льон.
І вино вже давно
Хмільно так хмелиться.
І з-під крил журавлиних
мені під вікно
Листопад стелиться.
Тільки квітом своїм
при моєму вікні
Не опав соняшник.
Я несу його в світ,
щоб не тільки мені,
Щоб і вам сонячно.
Борис Олійник
Блог методиста Сьомак Світлани Павлівни
пʼятницю, 12 травня 2017 р.
четвер, 13 квітня 2017 р.
Вивчіть із дітьми
"ПИСАНКИ"
Виводить мама дивним писачком
По білому яйці воскові взори.
Мандрує писанка по мисочках
із цибулиним золотим узваром,
з настоями на травах і корі,
на веснянім і на осіннім зіллі -
і писанка оранжево горить
у філіграннім сплеті ліній.
То вже вона, як дивовижний світ,
то вже дзвенить, як згусток сонця,
буяють буйно квіти у росі,
олені бродять в березневім соці.
І стилізовані сплітаються сади
у маєві густих обрамлень,
мереживом найтоншим мерехтить
геометричний космацький орнамент.
І я поплив у світ дитячих мрій
на білі колискові оболоні...
Котились писанками ізгори
ясні сонця у маминій долоні.
Ігор Калинець
Виводить мама дивним писачком
По білому яйці воскові взори.
Мандрує писанка по мисочках
із цибулиним золотим узваром,
з настоями на травах і корі,
на веснянім і на осіннім зіллі -
і писанка оранжево горить
у філіграннім сплеті ліній.
То вже вона, як дивовижний світ,
то вже дзвенить, як згусток сонця,
буяють буйно квіти у росі,
олені бродять в березневім соці.
І стилізовані сплітаються сади
у маєві густих обрамлень,
мереживом найтоншим мерехтить
геометричний космацький орнамент.
І я поплив у світ дитячих мрій
на білі колискові оболоні...
Котились писанками ізгори
ясні сонця у маминій долоні.
Ігор Калинець
середу, 29 березня 2017 р.
Я - українка
Я - українка!
Горджуся й радію,
Що рідною мовою
Я володію.
Шевченковим словом
Умію писати
Слова мелодійні
І вірші складати.
Я - українка!
Живу в Україні,
На вільній, єдиній
Моїй батьківщині,
Де все мені в радість:
Ліси і садки,
Озера й річки,
І глибокі ставки,
Лани неосяжні,
І гори, й долини,
Цвіт білосніжний
У лузі калини.
В душі моїй солодко
Грає сопілка,
Бо я з України,
Бо я - українка!
О.Василенко
Горджуся й радію,
Що рідною мовою
Я володію.
Шевченковим словом
Умію писати
Слова мелодійні
І вірші складати.
Я - українка!
Живу в Україні,
На вільній, єдиній
Моїй батьківщині,
Де все мені в радість:
Ліси і садки,
Озера й річки,
І глибокі ставки,
Лани неосяжні,
І гори, й долини,
Цвіт білосніжний
У лузі калини.
В душі моїй солодко
Грає сопілка,
Бо я з України,
Бо я - українка!
О.Василенко
вівторок, 21 березня 2017 р.
21 березня - Всесвітній день поезії
"Поезія - це завжди неповторність,
Якийсь безсмертний дотик до душі"
Ліна Костенко
Якийсь безсмертний дотик до душі"
Ліна Костенко
понеділок, 20 березня 2017 р.
20 березня - Міжнародний день щастя
Захоплено всміхаюся весні.
Це - щастя.
Лювлю на собі погляди ясні.
Це - щастя.
Люблю, захоплююсь, хвилююся.
Це- щастя.
Підтримую, ціную і турбуюся.
Це - щастя.
Готую зранку кілька чашок чаю,
Піклуюся, сумую і чекаю.
Радію зустрічі, всміхаюсь, обіймаю.
Так, це воно, це - щастя, точно знаю.
Галина Британ
Це - щастя.
Лювлю на собі погляди ясні.
Це - щастя.
Люблю, захоплююсь, хвилююся.
Це- щастя.
Підтримую, ціную і турбуюся.
Це - щастя.
Готую зранку кілька чашок чаю,
Піклуюся, сумую і чекаю.
Радію зустрічі, всміхаюсь, обіймаю.
Так, це воно, це - щастя, точно знаю.
Галина Британ
понеділок, 13 березня 2017 р.
Цікава думка
У людині, погано вихованій, відвага перетворюється на брутальність, ученість - на педантизм, дотепність - на блазенство, простота - на неотесаність, доброта - на підлабузництво
Д.Локк
понеділок, 6 березня 2017 р.
Мамині рушники
Мамині рушники
З дитинства пам ’ятаю рушники,
Що так любовно їх творила мама.
По-українськи хата на святки
Сіяла вишитими рушниками.
На полотні співали солов’ ї
І красувались кетяги калини.
Зелений хміль в’ юнився по гіллі,
Зоріли в колосках волошки сині.
Неначе долю вишила свою,
Заплівши в неї промінь світанковий,
Кохання, і пісні, і молоду зорю...
Світи мені повік, матусина любове!
(Т.Пишнюк)
З дитинства пам ’ятаю рушники,
Що так любовно їх творила мама.
По-українськи хата на святки
Сіяла вишитими рушниками.
На полотні співали солов’ ї
І красувались кетяги калини.
Зелений хміль в’ юнився по гіллі,
Зоріли в колосках волошки сині.
Неначе долю вишила свою,
Заплівши в неї промінь світанковий,
Кохання, і пісні, і молоду зорю...
Світи мені повік, матусина любове!
(Т.Пишнюк)
Підписатися на:
Дописи (Atom)